Кайфую від того, що свою улюблену справу можу поєднувати із активним відпочинком, новими знайомствами та цікавим спілкуванням. Так 28 червня у День Конституції випала чудова нагода приєднатися до вело-покатушки у село Ісаківці на Дністровсько-Подільську Січ. А я саме працюю над іміджевим маркетингом для всеукраїнського фестивалю кінно-трюкового мистецтва, що пройде там у вересні. От і поїхав, щоб разом із Олексієм Резіним і активними учасниками кам’янецької велоспільноти, відзняти ключовий сюжет для афіш та бордів фестивалю.

velofotopizza_3
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Місце зустрічі змінити, практично, неможливо) Як зазвичай, стартували ми від фотостудії Фотографь. Мій велик посередині із прапором Скайпіци))) Ну точніше не мій велик, а взятий напрокат у готелі “7 Днів”. За надійність, безбеку та представлений велик (хоч і всі були вже наперед заброньовані, але Вітя Годний мене крепко виручив та полагодив гальма у одному із запасних) хочу виразити щиру подяку та трішки пропіарити ось цією ссилочкою ВЕЛОПРОКАТ Кам’янець-Подільський . Звідки взявся прапор Скайпіци – розкажу нижче)

velofotopizza_9
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Тут ми уже на території січі. Дорога була легкою та веселою. І хоч ми на півтори години спізнились на свято та пропустили виступ кінного театру – це не завадило нам з користю провести час, поспілкуватись, відновити сили, смачненько поїсти та відзняти потрібний матеріал.

velofotopizza_8
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Налаштовую фотік та віддаю усім бажаючим погратись і спробувати себе у ролі фотографа. Плюс познімати на два зовсім різні об’єктиви – “ширік” і “зум”)) За ширік окреме дякую Льоші Резіну . Адже саме на цей крутецький об’єктив я вранці того ж дня знімав процес приготування ну дууже смачної піци від Skypizza . Доречі, абсолютно унікальна піцерія нашого міста, бути причетним до розвитку якої, я маю за честь. Тому із гордістю поїхав у покатушку із їхнім прапором, щоб вечером поласувати із іншими веломанами кілька смачних піц та відновити сили після поїздки.

velofotopizza_7
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

velofotopizza_6
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Тут можна написати кілька слів вдячності Sprite, але вони ніяким чином не були спонсорами моєї поїздки))))

velofotopizza_5
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Спонсорський фотозвіт 😉

velofotopizza_10
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Українська душа щира та щедра!) Тому прийняли нас у січі відповідно. На фото тільки початок нашого маленького застілля і попереду було ще багато смачних страв. Приблизно через 10 хвилин ми вже хвилювались, чи зможемо їхати назад)))

velofotopizza_2
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Помаленько вирушаємо додому, але у планах ще берег річки Збруч (фото нижче)

velofotopizza_4
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Коли ми спустились до берегів річки, нас очікувала ще одна несподіванка. Це стосується назви моєї публікації… В той час коли, хтось із нас фотографував, інші милувалися краєвидами, а хтось просто спілкувався, до берегу річки на велосипеді “Аист” (хто знає, той зрозуміє) під’їхав немолодий чоловік, та краєм вуха почув жарт від когось із наших “Ось на яких велосипедах нам треба було їхати”))) Тоді він підійшов до нас поспілкуватись та поцікавитись звідки ми, і розповісти, що він у минулому професійний спортсмен із велогонок. В це важко було одразу повірити, але в чоловіка дійсно навіть на руці було татуювання у вигляді велосипеда. Тоді він запросив нас трішки проїхатись у село вслід за ним, де він зможе показати те, чого “Ми точно ще не бачили…” Між собою ми пожартували, що так інколи починаються пригодницькі фільми жахів, але інтерес переміг.

Як виявилось, чоловік родом із Одеси, але вже 50 років проживає у Кам’янці. Його все життя тягне назад до моря, тому він перетворив свою дачу у корабель. Будинок дійсно дуже цікавий та колоритний. А розмаїття оздоблень ручної роботи дивує та захоплює. Іноді ці ж оздоби викликають щиру посмішку і ти бачиш в них частинку душі цього чоловіка. До того ж він ветеран афганець та інвалід… Ось так от буває в житті. Ми набрали в криниці господаря прохолодної води та вирушили в дорогу. Що ж стосується небезпек, про які я написав у заголовку – то за нами гналися сільські собаки))) І це було майже не страшно, просто вирішив додати публікації інтриги та гумору 😉

velofotopizza_1
  • Facebook
  • Twitter
  • Google+
  • Pinterest
  • VK

Шкода тільки не встиг сфотографувати наше частування піцою) Та й не варто, я думаю, було б… Адже повинні бути миті збережені не на фото, а у пам’яті. У нашому випадку – смаковій пам’яті))) Дякую усім за чудовий день та пригоди!

Pin It on Pinterest

Share This

Сподобалось?

Поділіться цим записом із друзями!